|
З прадавніх часів відома, що ця місцина має низький рівень ґрунтових вод по причині існуючого тектонічного розриви, який розташований на глибині 150-200 метрів. Такі земельні ділянки називаються в народі «мертвими зонами» і їх стороняться, бо й породілля й люди зі слабою психічною енергією відчувають у цих місцях зле. А влада ні. Бо поправлено міський кошторис і "всьо путьом". Та ріелтори вже відчувають клопіт з продажем тих квартир. Бо тихий земельний Чорнобиль місцевого розливу своє зробить. В Україні завжди визнавали ще язичного божка Дідуха саме за те, що він стояв на сторожі розселення і завжди попереджував – тут ні жити, ні жати, ні хати будувати. На кордоні такої містини і ставили дідухів прикордонних. То ж не дивно, що прочувши про забудову мікрорайону Боздош, у прикарпатській столиці жваво почали виплітати дідухів, які ніколи не були в пошані у хрещеному Закарпатті.
|
Месяц: Май 2008
Кредитна сага, або чому сьогодні в Україні БКІ не конає
|
«50% довідок, які приходять, підроблені. Або не відповідають дійсності. Це по споживчому кредитуванню. І люди, які приносять ці документи, знають, що покарання за це ніякого не буде». – Про це повідомила на «круглому столі» у ході обговорення проблем банків начальник департаменту керування ризиками ВАБ Банк (VAB банк) Олена Домуз. Однак, за словами Е. Домуз, у виникненні таких проблем часто винуваті самі банки, не створюючи механізмів для зниження ризиків. «Банки дійсно найчастіше породжують ті проблеми, які потім і мають. Ці проблеми – відсутність нормальних і якісних скорингових систем, це відсутність єдиної бази Бюро кредитних історій, можливості обмінюватися інформацією, це відсутність скоринга Бюро кредитних історій, це відсутність можливості адекватно перевірити позичальника. Тому що найчастіше проблема виникає тоді, коли ми не можемо його перевірити», — говорить Е. Домуз. Вона привела приклад того, що в західних країнах в основному спочатку працює скоринг, але потім ще працює Бюро кредитних історій, у якому 90% громадян країни, як правило, присутні. «У нас же всі навпаки», — додає Е. Домуз. Довідка: СКОРИНГ (англ. scoring) — метод класифікації всіх позичальників на різні групи для оцінки кредитного ризику; являє собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої на основі кредитної історії “минулих” клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика ймовірність, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит. В Україні вже більше трьох років працюють установи, називані «бюро кредитних історій». Бюро кредитних історій (БКІ) збирають дані про те, наскільки акуратно чи ні клієнт банку платив по кредиту, а потім продають ці дані іншим банкам. Головна мета їхньої діяльності – знизити ризики банків при видачі кредитів і убезпечити банкірів від клієнтів-ошуканців. Для сумлінних клієнтів вигода, нібито, повинна була полягати в тому, що якщо вони платять справно, те наступна позичка буде дешевше. «Вплив бюро кредитних історій на процентні ставки може початися в Україні в наступному році. У Чехії масове впровадження кредитних історій привело до здешевлення кредитів на 3-4 процентних пункту», — про це говорила Антоніна Паламарчук, директор Першого Всеукраїнського бюро кредитних історій, ще в 2006 р. Однак обіцяного здешевлення ніхто не дочекався. Середні ставки по споживчих кредитах, за даними «Простобанк Консалтинг», у гривні на початок 2007 р. становили 59,6%, а на початку 2008 р. — 59,7%. Така ж ситуація й по кредитах на житло — якщо на початку 2007 р. іпотечні кредити строком на 10 років на вторинному ринку в доларах коштували 13,2%, те на початку 2008 р. — 13,4% річних. Лише деякі іноземні банки згадують про те, що кредитні історії тепер мають значення при видачі кредиту — так, наприклад VAB Bank або Home Credit Bank. Однак всі ці фінансові установи обіцяють клієнтам з гарною кредитною історією не знижку при видачі позички, а всього лише більше оперативне ухвалення рішення про кредит. Причина того, що кредити так і не стали дешевше — у тім, що банкіри фактично ігнорують діяльність бюро. «Багато банків не знаходять у бюро тих даних, які їм потрібні й тому тоді самі віддають бюро тільки «сміття» — тобто ту інформацію про клієнтів, що і їм не дуже потрібна», — говорить голова правління одного з великих банків, що побажав залишитися неназваним. А іншим банкам невигідно більше знати про клієнта — адже тоді не буде причин видавати кредити по високих ставках. Так, наприклад, банки, що спеціалізуються на споживчому кредитуванні, де ставки доходять до 50-100% у рік, самі відмовляються від співробітництва з бюро кредитних історій. «А навіщо їм це — вони всі свої ризики покривають високими відсотками. Де ви бачили в іпотеці або автокредитування 100% річних?!», — заявила на одній з останніх конференцій по розвитку бюро кредитних історій Антонина Паламарчук. Замість зниження ставок банки можуть твердо гарантувати відмова у видачі кредиту тим, хто спізнювався із платежами й створив собі тим найгіршу кредитну історію. Родовід Банк, що одним з перших став купувати кредитні історії, ще восени минулого року у своєму прес-релізі попередив клієнтів: «Якщо кредитна історія носить негативний характер, то клієнтові можуть відмовити практично у всіх банках відразу». Подібний прогноз дає й директор Українського бюро кредитних історій Богдан Пшеничний. Ідея поділити клієнтів на дисципліновані й не дуже вперше з’явилася в США, в 1930-ті рр. А ще через 20 років там початку працювати компанії Fair Isaac, що вважається прообразом нинішніх бюро кредитних історій. Спочатку аналітики компанії допомагали банкам розібратися — кому давати кредит, а кому немає. Співробітники Fair Isaac виходили з теорії, що люди зі схожими соціальними показниками поводяться однаково. Знаючи ці показники, можна привласнити той або інший бал потенційному клієнтові, припускаючи: може він повернути чи кредит ні. Тепер у розвинених країнах «зіпсувати кредитну історію» — однаково що «зіпсувати репутацію». Бюро збирає дані не тільки про платежі по кредитах, але й платежах за послуги зв’язку, паркування, комунальні послуги й т.д. Тому в Європі вище дисципліна платежів — співробітника, що зневажає обов’язковими платежами, будуть уважати ненадійним і в роботі. В Україні подібні системи почали з’являтися три роки тому. Зараз діє чотири бюро: — Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, створене декількома великими банками — Міжнародне бюро кредитних історій (МБКІ), створене Тас-комерцбанком (тепер — Сведбанк) і ісландською компанією «Кредитінфо» — Українське бюро кредитних історій (УБКІ), створене Приватбанком. — БКІ банку «Російський стандарт». За допомогою цих бюро вже біля половини українських банків обмінюються даними про клієнтів. За останнім даними МБКІ, уже зібрані дані про 1 млн. українців, що виплачує кредити. УБКІ, створене Приватбанком, заявляє про 11,5 млн. кредитних історій, що конкуренти вважають явно завищеними цифрами, оскільки це бюро нібито просто враховує всіх клієнтів Приватбанку. Інші бюро поки не публікують свої дані. У кожному разі, кількість кредитних історій ще занадто незначно, щоб впливати на ринок банківських послуг. «Близько 30% населення коли-небудь, зверталися за кредитом, але не всі одержали й не всі давали згоду на формування своєї кредитної історії», — говорить директор департаменту фінансово-кредитного аналізу МБКІ Самат Алданов. Діяльність бюро кредитних історій (БКІ) дозволяє банкам знижувати ризикованість проведених кредитних операцій. Якщо кредитна історія клієнта залишає бажати кращого, банк, найімовірніше, або втримається від взаємин з даним позичальником, або висуне більше жорсткі умови роботи з ним. Функціонування БКІ важливо й для потенційних позичальників. На сьогоднішній день багато банків клієнтам з позитивною кредитною історією пропонують більше вигідні умови кредитування (правда, найчастіше це пропонує саме той банк, у якому позитивна історія зароблена). Гарна кредитна історія — це не стільки право на пільги при одержанні кредиту, а скоріше додаткова можливість клієнта довести банку свою благонадійність як позичальника. На сьогоднішній день кожне з функціонуючих бюро володіє певним сегментом інформації, єдиної ж бази кредитних історій, з якої банкам було б зручно працювати, не існує. І оскільки відповідно до діючого законодавства для передачі інформації в бюро кредитних історій необхідно письмова згода позичальника, можна припустити, що на формування повноцінної інформаційної бази буде потрібно чимало часу. Звісно, країна, що знаходиться на пострадянському просторі, має свою певну специфіку. І багаті відокремлені від бідних ще й тим, що у часи недолугого первісного капіталізму на терені країни під олівець йдуть тільки ті платники кредитів, які чимсь завинили не тільки і не стільки окремому банку, а й усьому нерівноцінному в матеріальній спромозі суспільству. Такі боржники скоріше відносяться до чорним списків, бо Україна нажаль – це не країна для запобіжників на кшалт аналітичних і спостережних бюро, а країна – чорних списків. Так вже сталося і з цим фактором треба рахуватися і на українському кредитному ринку. Це реалії життя і тому чорні списки спрацюють сьогодні більш напевне аніж сприйняті усім цивілізованим світом БКІ. Перша Земельна (www.1zemelna.com.ua) |
Без впровадження єдиного електронного земельного кадастру ринок землі не оживе
 |
Фінансування розробки автоматизованої системи здійснює Всесвітній банк, що надав Госкомзему кредит на суму 36 млн. доларів: кошти підуть на закупівлю техніки й розробку програмного забезпечення. При цьому в 2008 р. у Держбюджеті передбачено 65 млн. грн. на проведення земельної реформи, частина яких планується направити на створення автоматизованої системи.
За станом на 1 травня 2008 р. в електронному кадастрі перебуває 10,8 млн. записів, до державного реєстру земель внесено 7,4 млн. земельних ділянок (за винятком Києва, де громадянам видано 64 450 державних актів на право власності на землю).
У рамках виконання проекту Всесвітнього банку виконані аерофотозйомочні роботи на 46% території України.
Для раціонального використання землі у сільськогосподарському виробництві, крім її кількісного обліку по угіддях, велике значення має облік і класифікація земель за господарсько-економічною придатністю. Інтенсифікаці землеробства, широке застосування мінеральних добрив потребує знань властивостей кожної ділянки землі: характер грунту, забезпеченість її поживними речовинами, реакція на мінеральні та інші добрива, і в кінцевому рахунку, продуктивну здатність і дохідність. Для цього складається земельний кадастр країни.
Документ №1
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 12 січня 1993 р. N 15 Київ Про порядок ведення державного земельного кадастру
(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 99 ( 99-97-п ) від 30.01.97 N 1919 ( 1919-99-п ) від 18.10.99 N 792 ( 792-2004-п ) від 21.06.2004)
(У тексті Постанови слова "Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України" в усіх відмінках замінено словами "Державний комітет природних ресурсів" у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ N 792 ( 792-2004-п ) від 21.06.2004)
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, що додається.
2. Державному комітету по земельних ресурсах розпочати з 1993 р. поетапний перехід на автоматизоване ведення державного земельного кадастру на базі широкого використання комп’ютерної техніки.
3. Державному комітету по земельних ресурсах за участю Міністерства лісового господарства, Міністерства у справах будівництва і архітектури, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Державного комітету по водному господарству, Державного комітету природних ресурсів, Української академії аграрних наук та інших заінтересованих міністерств і відомств забезпечити:
— проведення топографо-геодезичних, картографічних робіт, грунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань в обсягах, необхідних для поповнення та оновлення відомостей, що включаються до державного земельного кадастру;
— організацію розробки і систематичного оновлення матеріалів кадастрової оцінки земель, необхідних для встановлення земельного податку або орендної плати за землю та інших цілей;
проведення в 1993-1994 рр. науково-дослідних робіт щодо вдосконалення методів розробки і ведення державного земельного кадастру в умовах ринкових відносин;
— організацію науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для широкого використання аерокосмічних зйомок та застосування методів дистанційного зондування земної поверхні для створення та оперативного поновлення даних державного земельного кадастру.
4. Державному комітету по земельних ресурсах, Державному комітету природних ресурсів в тримісячний строк подати Кабінету Міністрів України погоджені з відповідними міністерствами і відомствами пропозиції про перегляд діючих обмежень режимного характеру на використання і розповсюдження топографо-геодезичної, картографічної і земельно-кадастрової інформації.
5. Встановити, що:
— топографо-геодезичні, картографічні роботи, грунтові, геоботанічні, радіологічні, лісотипологічні, містобудівні та інші обстеження і розвідування земельних угідь проводяться з урахуванням необхідності використання матеріалів цих обстежень і розвідувань для ведення державного земельного кадастру та за програмами, погодженими з Державним комітетом по земельних ресурсах;
— роботи, пов’язані із збиранням інформації для ведення державного земельного кадастру, виконуються за єдиними методиками Державного комітету по земельних ресурсах, а топографо- геодезичні, картографічні роботи — за методиками Державного комітету природних ресурсів. (Абзац третій пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1919 (1919-99-п) від 18.10.99)
6. Державному комітету по земельних ресурсах за участю Міністерства лісового господарства, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства у справах будівництва і архітектури, Державного комітету по водному господарству, Державного комітету природних ресурсів, Української академії аграрних наук у тримісячний строк розробити та затвердити за погодженням з Міністерством статистики перелік відомостей, форми документів і склад даних, що включаються до земельно-кадастрової документації, та інструкцію про ведення державного земельного кадастру.
7. Державному комітету по земельних ресурсах затвердити положення про порядок надання кадастрової інформації на запити громадян та юридичних осіб, у тому числі й іноземних, з
дотриманням державної та комерційної таємниць.
8. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 29 липня 1977 р. N 400 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (ЗП УРСР, 1977 р., N 8, ст.77).
Прем’єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ
Україна – одна з найбільших країн Європи, має могутній земельно-ресурсний потенціал. Із 60,3 млн. га. земель держави майже 70 % складають сільськогосподарські угіддя, а 10 млн.га. – лісові. Біля 2,3 млн.га (4 відсотка) знаходиться під забудовою. Необхідно більш ефективно використовувати потужний земельно – ресурсний потенціал країни шляхом включення землі в економічний обіг, забезпечити вдосконалення системи державних гарантій прав на земельні ділянки, що зумовить підвищення інтересів інвесторів до української економіки.
У земельному кадастрі враховується кількість та якість землі і дається її економічна оцінка. Діючий в наш час земельний облік має велике народногосподарське значення, але він має досить суттєвий недолік, який полягає в тому, що земля до останнього часу враховувалась тільки кількісно по землекористувачах і угіддях, не відображаючи якості і господарських переваг земель.
Складовими частинами земельного кадастру є:
– державна реєстраці землекористувачів,
– кількісний облік земель,
– характеристика якості земель,
– економічна оцінка землі,
– кадастрові земельні карти.
Економічна оцінка землі є завершальною і найважливішою частиною земельного кадастру.
Під економічною оцінкою землі розуміють визначення її порівняльної цінності як засобу виробництва у сільському господарстві. Виражаючи собою відносну дохідність, одержану від землі різної якості в різних природно – кліматичних умовах, така оцінка дає відповідь на питання, у скільки разів та чи інша земля є більш цінною порівняно з іншою.
Державний земельний кадастр необхідний для кращого використанн землі, диференційованого підходу до планування, спеціалізації, розміщенн сільськогосподарського виробництва, визначення рівня закупівельних цін, покращенн оподаткування, кращої організації виробництва.
У Німеччині, наприклад, усі землі, оцінені за 100-бальною системою. Найкращі ділянки оцінені у 100 балів.
З ринкових позицій на спільній правовій базі з країнами Європейського співтовариства побудована і класифікація земель України. Виділено вісім категорій земель за їх призначенням. Це дозволить вдосконалювати управлінн землями державної власності та спрямованість державної політики щодо землекористування. Обмежується право постійного користування земельними ділянками. Це право можуть набувати лише державні підприємства, установи і організації, які належать до державної або комунальної власності, а також сортовипробувальні станції.
В Україні запроваджуються земельні торги (аукціони, конкурси). В проекті Кодексу закладені норми щодо державного регулювання ринку землі, що унеможливлює стихійні процеси у цій надзвичайно соціально гострій проблемі. Врегульовано обмін земельних ділянок. Встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності можуть обмінюватися одна на другу в будь-якому співвідношенні.
Передбачено розроблення і здійснення загальнодержавних і регіональних програм використання і охорони земель, проведення природно-сільськогосподарського районування земель, зонування земель.
До механізмів управління в галузі використання і охорони земель віднесено ведення державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, організацію використання земель на платній основі, проведення моніторингу земель, землеустрою.
Важливе місце в управлінні надається економічному стимулюванню раціонального використання та охорони земель, відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарських та лісових угідь.
Запровадження земельних відносин, визначених Кодексом вимагає таких висновків:
1. Право власності на землю набувають практично усі громадяни України та юридичні особи.
2. З’являється заінтересованість власників землі у найбільш ефективному і раціональному використанні земельних ділянок, здійсненні вкладень у землю, підвищення її вартості.
3. Виникають умови іпотечного кредитування виробництва.
4. Запроваджується ринок землі, як механізм забезпечення вільного доступу до використання її виробничих цілей та власних потреб.
5. Розширюється база земельного оподаткування. Суб’єктами оподаткуванн стають усі власники землі і землекористувачі, оскільки не мати державної реєстрації земельних ділянок і прав на них буде не вигідним.
6. Абсолютна більшість землекористувачів переводиться на умови оренди земельних ділянок, а не постійного користування земельними ділянками.
Для прикладу, порівняймо кадастрову проблему з такою ж проблемою у наших півничних сусідів…
Рада Федерації схвалив законопроект "Про внесення змін в окремі законодавчі акти РФ і визнанні такими, які втратили чинність окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) РФ у зв’язку із прийняттям Федерального закону "Про державний кадастр нерухомості".
З 1 березня 2008 р. набув чинності закон про державний кадастр нерухомості, що припускає створення замість нині існуючої роз’єднаної системи реєстрів і кадастрів, єдиної бази обліку об’єктів нерухомого майна. Закон, у випадку його підписання президентом, вносить зміни в 19 законодавчих актів і визнає такими, які втратили чинність 9 законодавчих актів. Зокрема: ФЗ "Про державний земельний кадастр", а також окремі норми законів "Про меліорації земель", "Про іпотеку (заставі нерухомості)", "Про внесення змін і доповнень у Федеральний закон "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно й угод з ним", "Про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації по питанню оформлення в спрощеному порядку прав громадян на окремі об’єкти нерухомого майна", Лісовий кодекс РФ і так далі.
Закон припускає прийняття урядом РФ і мінюстом 43 підзаконних актів, без яких неможливо забезпечити здійснення державного кадастрового обліку. Істотні положення закону, згідно яким порядок опису місця розташування границь об’єктів землевпорядження, установлення на місцевості границь об’єктів землевпорядження, а також форма карти (плану) об’єкта землевпорядження й вимоги до її складання встановлюються урядом РФ.
Законопроектом вносяться зміни, якими уточнюються органи, що здійснюють ведення кадастрового обліку, склад документів, необхідних для здійснення державної реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна, уточнюється порядок ведення Єдиного державного реєстру прав і умови надання відомостей про державну реєстрацію прав і об’єкти нерухомого майна. Уводиться норма, відповідно до якої для реєстрації прав зізнаються дійсними кадастрові плани, технічні паспорти й інші документи, що містять опис об’єктів нерухомості й видані у встановленому порядку до вступу закону про державний кадастр нерухомості.
У Містобудівний кодекс РФ вносяться зміни, що уточнюють вимоги до видачі дозволу на будівництво у відповідність вимогам, установленим законом про державний кадастр нерухомості.
Закон вносить зміни в Земельний кодекс РФ, що уточнюють порядок надання земельних ділянок для будівництва й цілей, не зв’язаних з будівництвом, а також склад документів, необхідних для надання земельної ділянки. Уточнюються повноваження органів влади в процесі прийняття рішень про надання земельної ділянки, виключаються деякі положення Земельного кодексу РФ із метою виключення дублювання їх з нормами закону про державний кадастр нерухомості.
Законом передбачений перехідний період до 1 листопада 2008 р., протягом якого допускається виготовлення, затвердження й використання проектів границь земельних ділянок, які використалися до набрання чинності даного закону замість виготовлення, затвердження й використання схем розташування земельних ділянок на кадастрових планах (картах) відповідних територій. Також зізнаються дійсними проекти границь земельних ділянок, затверджені в період від дня набрання чинності цього закону до 1 листопада 2008 р.
Присічному читачеві важко зрозуміти – як це так сталося, що електронний земельний Кадастр ніби в Україні є, і ниби його немає… О це велика наука по керуванню у стані СИСТЕМНОГО БЕЗЛАДУ, коли працюють не зрощені в єдине ціле окремі ланки єдиного земельного Кадастру. Чого так сталося, ця інша справа, але те, що до 1 січня 2009 р. справжньої якісної оцінки землі в Україні не буде не тільки вражає, а ставить під сумнів легативність проведення земельних аукціонів, які продають землю подекуди майже за безцінь. То ж ніякі зисилля Кабміну без координації дій по впроважденню єдиного електроного кадастру ні до яких зрушень , про це можна вже сказати напевне, не призведуть. То ж зачекаємо до 1-го січня 2009 р.
Більше новин дивись за адресою: http://www.1zemelna.com.ua