Рубрика: Ринок землі

Так, комунальноме підприємство «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» на території Мукачівського району Закарпатської області просить надати йому у постійне користування 350 га для розміщення туристичного комплексу.

Будівництво туристичних комплексів, справа звісно хороша, якби не один факт: наразі ця територія перебуває частково у користуванні державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» (155,74 га) та відноситься до лісових земель, а частина — до земель запасу Чинадіївської селищної ради (46,33 га). А якщо казати загалом, вся ця територія — це карпатський ліс.

При цьому Міністерство охорони навколишнього природного середовища не виступає принципово проти виділення такої значної території лісу під забудову.

Але чому б не будувати туристичні комплекси не на місці лісу, а на месці покинутих старих комплексів, яких у Карпатах достатньо, і серед лісу в тому числі. Інакше виходить, що будівництво туристичного комплексу серед лісу, до якого буде підведена вся інфраструктура, потягне за собою будівництво інших туристичних копмлексів, ганделиків, а можливо й житла. Тільки тоді всі, хто буде приїздити туди відпочивати, буде вже насолождуватися не виглядом синіх гір, а спостерігати за вікнами туристичного комплексу навпроти. Хоча, можливо, тим хто там буде відпочивати сині гори не будуть потрібні — у них буде більярд, телевізор, бар…

За матеріалами: Туризм в Україні

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Чи є село, аналогiчне українському, у Францiї, Нiмеччинi, Голландiї, де немає селянина, а є фермер?

Фермер — не селянин, а пiдприємець-космополiт. Це — суто економiчний, наскрiзь прагматичний суб'єкт господарювання, котрий, на вiдмiну вiд селянина, не творить нi нацiональної народної пiснi, нi музики, нi культури. Йому не до цього, бо в нього iнший напрям життєдiяльностi.

То чи не лицемiрством звучать запевнення влади, буцiмто вона дбає про збереження українського села як колиски нацiональної свiдомостi та культури? Як же ви збережете його без селянина, адже разом з бiзнесовим класом як своїм партнером закладаєте в пiдвалини його, селянина, життєдiяльностi механiзм повного розселянювання, тобто витiснення за допомогою безробiття селянина iз села i трансформацiю тих, хто в ньому залишається, або на пiдприємця, або на безземельного пролетаря?

Те, що в бiльшостi країн свiту офiцiйно iснує свiтлий ринок землi, а в Українi — чорний, бо мораторiй не cтримує непрозоре вiдчуження надiлiв, — не вельми переконливi аргументи.

По-перше, в цих країнах та в Українi надто рiзна аграрна, соцiально-економiчна, правова й полiтична ситуацiя, тому формальне посилання на «бiльшiсть» без аналiзу й спiвставлення умов тут i там не може визнаватися серйозним доказом. Виявiть реальну iдентичнiсть цих умов, тодi й говорiть про необхiднiсть в Українi такого ж земельного ринку, як i там.

По-друге, за такої «дикої» демократiї, що панує в Українi, законних i незаконних способiв обiйти мораторiй у нас тьма, i серед них найбiльш «воєнiзований» — земельне рейдерство. Та хiба, власне, у цьому винен мораторiй? Звичайно, земельне законодавство ще не повне й не досконале, його можна «крутити» i так, i сяк.

Однак дивує вiдверта слабкiсть i безпораднiсть влади, яка не вберегла сферу земельних вiдносин вiд корупцiї, дiї злочинних груп, тiньових махiнацiй, рейдерських атак. По сутi, вона, пiдозрюємо, своєю бездiяльнiстю потурає всьому цьому бедламу, бо загнала себе в патову ситуацiю, коли зробити хiд назад неможливо, а крок уперед означає нав'язувати суспiльству науково необґрунтований i непрогнозований рух уперед, тобто мiф про необхiднiсть ринку землi як єдиного засобу виходу iз кризової ситуацiї.

Проте це є проспiвуванням старої пiснi, яка починалася запевненнями, що колгоспи — це рабство для селянина, що фермер нагодує країну, що приватна власнiсть на землю бiльш рентабельна, нiж суспiльна, що «опайований» селянин стане ефективним господарем i т. д. Результат же виявився протилежним декларованому. Як i ранiше, влада виявляє себе не досить компетентною у питаннях забезпечення Українi продовольчого потенцiалу — необхiдного для її населення i конкурентного на свiтовiй аренi.

Прихильники земельного ринку тонко грають на створенiй законодавцем правовiй колiзiї, яка уможливлює пряме iгнорування думки i волi конституцiйного власника землi — українського народу. Йдеться про розбiжностi мiж Конституцiєю України та деякими важливими для аграрної сфери загалом i системи земельних вiдносин зокрема законодавчими актами.

Як вiдомо, приватна власнiсть на землю (поряд з державною i колективною) була запроваджена Законом України «Про форми власностi на землю» вiд 30 сiчня 1992 р. Однак у ст. 13 Конституцiї України (1996 р.) землю (також надра, атмосферне повiтря, воднi ресурси i т. д.) зафiксовано як «об'єкт права власностi Українського народу».

Отже, народ, по сутi, визнано суб'єктом права власностi на землю, тобто власником землi на всiй територiї республiки. Що ж до громадян, то в тiй же ст. 13 констатується: кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами власностi народу вiдповiдно до закону. Виходить, громадянин України, за Конституцiєю, може бути не власником, а користувачем землi.

Що ж учинили розробники проекту Земельного кодексу України, «продавленого» 25 жовтня 2001 р. у Верховнiй Радi? Вони вивели український народ як суб'єкта власностi на землю iз системи земельних вiдносин, сформулювавши п. 2 ст. 2 у такий спосiб: «Суб'єктами земельних вiдносин є громадяни, юридичнi особи, органи мiсцевого самоврядування та органи державної влади». Таким чином, кодекс «випарував» головного суб'єкта земельних вiдносин — народ.

Дивна рiч! Невже для розробникiв проекту кодексу i законодавця, котрий його приймав i вносив змiни до нього, народу як предметної даностi не iснує? Невже вiн є пустою абстракцiєю? Та нi, про народ як реальнiсть ого-го стiльки говорять i депутати, i Президент, i урядовцi. Справа в iншому. Ця маленька правова «хитрiсть» призначена дати пiдстави для того, щоб три партнери — влада (особливо мiсцева), держчиновник i пiдприємницький клас — грали землею поза спиною народу, iгнорованого ними, в своїх iнтересах.

Так ви нетерпляче хочете земельного ринку? Запитайте про це в українського народу як конституцiйного власника землi, а також у селянина як споконвiчного сiльгосптрударя i годувальника народу. Якщо вони згоднi, то пiдготуйте всi необхiднi умови для упровадження не базару, а української моделi земельного ринку. I не видавайте свiй земельний iнтерес за iнтерес народу та селянства, не прикривайтеся ним.

Отже, думаємо, як i автор статтi, без всенародного референдуму проблеми кардинальної змiни соцiально-економiчного статусу сiльгоспземлi в Українi по-людськи, без ошукування не вирiшити. Оскiльки мавпуючий iнтелект полiтичної елiти звик до слiпого наслiдування, то пiдкажемо йому: звернiть увагу на Швейцарiю — країну референдумiв. Там усенародний або мiсцевий референдум може готуватися i три мiсяцi, й три роки, але з обов'язковою органiзацiєю суспiльної дискусiї, розрахованої на те, щоб кожний громадянин мав збагнути суть обговорюваної проблеми i визначити свою позицiю.

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua

Згiдно з Конституцiєю України земля — власнiсть народу, що не може бути об'єктом приватної власностi, а вiдтак — нi продаватися, нi купуватися; якщо хочете землю продавати, то питайте дозволу в народу як її власника; продаж землi без цього дозволу є злочином; скасування мораторiю можливе лише всенародним референдумом.

Нажаль,сьогодні існує декілька провідних тез:

• мораторiй не блокує тiньових оборудок iз землею.
• концентрована приватна власнiсть має кардинально змiнити ставлення до землi, позаяк власник навряд чи буде по-хижацькому її експлуатувати.
• земельний ринок iснує в бiльшостi країн свiту, тож i Україна не може бути винятком — ринок забезпечить селянам додатковi фiнансовi ресурси.
• мораторiй слiд скасувати без референдуму, бо мiське населення в проблемах сiльського господарства не розбирається.

Якщо задатися метою детально розглянути кожну тезу (а що не теза — то й проблема), то, як видається, слiд написати науково-аналiтичну монографiю. Як дослiдники аграрної полiтики й практики в Українi, добре розумiють, що деякi акценти цих тез потребують додаткових зауважень.

Чи обов'язковим є ринок сiльськогосподарської землi в Українi?

Нi, вiн не є обов'язковим. Поставимо питання iнакше: хто хоче продавати цю землю? Народ? Невiдомо, бо про його намiри з цього приводу нiхто в нього не запитував. Селяни? А до них теж нiхто офiцiйно не звертався. Орiєнтуються переважно на той прошарок сiльського населення (пенсiонери, iнвалiди, самотнi тощо), якому не терпиться позбутися своїх обтяжливих земельних паїв.

Позицiя цих знедолених людей зрозумiла: їм треба доживати вiку, а байдужа держава обдiлила їх необхiдним соцiальним забезпеченням та захистом. Немає у старих та хворих нi сил, нi коштiв, нi технiки обробляти надiли, та й здавати їх в оренду — не дає тiєї вигоди, яку обiцяли реформатори. Що ж, нехай держава викупить у цих людей землю, а водночас також i в тих пайовикiв, котрi одержали її у спадок, але батькiвськими надiлами не займаються, бо живуть i працюють в iнших мiсцях.

Як вiдомо, в розвинених країнах держава не цурається скуповувати землю, тобто усуспiльнювати її й розумно нею розпоряджатися. У нас же дiє абсолютно зворотна тенденцiя: усе, що тiльки можна, забрати у держави. Та й аграрно-земельна реформа проводилася за принципом мавпуючого iнтелекту: руйнуй своє i копiюй чуже.

За ринок землi б'ються голови теж з копiювальним мисленням: мовляв, в АПК України усе повинно бути, як у «них» за кордоном, зокрема, ринок землi й безробiття теж. Не те що замовчується, а вiдверто iгнорується iнша думка, яка бiльшою мiрою пiдходить для України:

• продавати не землю, а те, що вирощено на нiй, до того ж цiлком можливе включення цiни землi у вартiсть продукцiї.

Зробiть замовлення науцi, щоб вона обґрунтувала цю версiю сiльськогосподарського ринку. Не дають замовлення й навiть не дискутують у цьому планi.

Оренда — теж ринковий механiзм у системi земельних вiдносин, до того ж, як свiдчить свiтовий досвiд, один з найефективнiших. Чому б не базувати ринок на цiй основi? Звичайно, не на тiй орендi — обдиралiвцi, що її нав'язали селянам, за якої майже все привласнює орендар, виснажуючи землю i виплачуючи орендодавцю символiчну плату. I тут чесна наука має сказати своє слово про те, як цивiлiзувати оренду, щоб вона не була згубною нi для орендодавця, нi для орендаря, нi для землi, нi для суспiльства.

Так хто ж горою стоїть за продаж землi?

Бiзнес i влада | В Українi вже викристалiзувався потужний клас так званих стратегiчних власникiв, який обслуговується владою та лiберальною iнтелiгенцiєю i в якому група олiгархiв є лише вершиною айсберга. Пiд крилом влади вiн розклав по власних кишенях 80% промислових та iнших об'єктiв, обкрутивши навколо пальця народ ваучерною i «конкурсною» приватизацiєю. На такий самий сценарiй очiкує й земля.

Захопити й сконцентрувати у власному володiннi цей ресурс — найближче iсторичне жадання цього класу.

Привласнена земля, в додачу до промислового i накопиченого фiнансового капiталу, гарантує йому абсолютну соцiальну могутнiсть i необмежене диктаторство над державою i суспiльством. Ренту, можна вважати, у народу вже забрано, а через ринок землi буде вiдчужено вiд нього i територiю проживання, бо кому не зрозумiло, що привласнити великi масиви землi означає розпоряджатися територiєю України: «Вхiд заборонено — приватна власнiсть!».

Наведемо приклад | Є в Харкiвськiй областi сiльгосппiдприємство «Аграрний дiм iменi М. Горького». Як повiдомляла преса, його земельнi простори простяглися майже на 100 кiлометрiв. Земля пiдприємством поки що орендується. А якщо буде викуплена?

Отож, чи обов'язково повинен бути в Українi ринок рiльничої землi, до якого рветься соцiально безвiдповiдальний, зажерливий капiтал з метою досягнення всеосяжної влади i надприбуткiв? У тому то й справа, що сучаснi новiтнi земельнi вiдносини можуть цiлком обходитися без ринку землi, а щодо iснування земельного ринку в розвинених країнах, то вiн же є утворенням попереднiх епох, якi нам нiхто не наказував слiпо повторювати — навiть тодi, коли клас
стратегiчних власникiв намагається диктувати суспiльству свою етику земельних вiдносин.

Без жодних докорiв сумлiння вiн iгнорує традицiйний етос селянина, для якого земля — не товар, не предмет купiвлi-продажу, а засiб виробництва, годувальниця.

А що ж населення України? Воно, до речi, не сприймає приватну власнiсть на землю як однозначну цiннiсть. Багаторiчний соцiологiчний монiторинг Iнституту соцiологiї НАНУ засвiдчує двi протилежнi динамiчнi тенденцiї в масовiй свiдомостi за певної стабiлiзацiї нейтрального показника «важко сказати, негативне чи позитивне»: поступове пiдвищення рiвня «переважно негативного» i падiння — «переважно позитивного» ставлення до приватної власностi на землю. Пояснюється цей орiєнтацiйний контраст вельми просто: люди на «живих» реалiях реформованого села побачили, що приватна земля — суперечлива рiч, вона є благом далеко не для кожного. Навпаки, є джерелом конфлiктiв, багатства для одних i бiдностi для iнших.

Динамiку ставлення населення України до проблеми купiвлi-продажу землi вiдбиває очевидне, — i в столицi, й в мiстах та селах бiльшiсть опитаних проти товарностi землi взагалi (як сiльськогосподарської, так i iншого призначення). Правда, 2008-й р. дав певнi цифровi зрушення, наприклад, деяке зменшення вiдсотка тих, хто проти купiвлi- продажу землi, та збiльшення частки тих, хто «за». Безумовно, дався взнаки ажiотаж, який пiднято в ЗМI з цього питання (скасування мораторiю та iн.) та шалена полiтична боротьба навколо нього.

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua

Проект передбачає приховане субсидування виробників та обмежує права імпортерів, упевнені депутати. Але вони не хочуть іти на конфлікт із СОТ і пообіцяли до другого читання скасувати спірні пропозиції.

Парламентський комітет з питань податкової та митної політики розглянув урядовий законопроект №3024 про внесення змін у закони "Про ПДВ" і "Про оподаткування прибутку підприємств" (щодо амортизації), що зберігає податкові пільги для аграрного сектора.

Заступник міністра аграрної політики В. Завалевська аргументувала необхідність прийняття документа тим, що сільгоспвиробники зможуть залишати у своєму розпорядженні весь адміністрований ними ПДВ і витрачати його на своє матеріально-технічне забезпечення, а у випадку виникнення негативного сальдо зі сплати ПДВ бюджет повинен буде відшкодовувати податок.

Це, на її думку, буде стимулювати аграріїв в умовах членства України у СОТ, тому що дія нульової ставки ПДВ закінчується 1 січня 2009 р. Схожі поправки в законодавство (проект №2704) запропонувала член комітету К. Ващук (блок Литвина).

Але голова комітету С. Терьохін (БЮТ) заявив, що запропоновані зміни суперечать базовим угодам СОТ. Адже одержання сільгоспвиробниками прихованих субсидій порушує ст. 2 договору про субсидії, що дозволяє тільки надання прямих субсидій, непрямих (гарантії по кредитах) і скасування податків. За підрахунками Мінагрополітики, ця субсидія буде коштувати Україні 5,2 млрд. грн, у той час як "жовтий кошик" передбачає річну квоту в розмірі 3,047 млрд. грн.

Терьохін упевнений, що, вичерпавши обсяг субсидії на відшкодування ПДВ, без держпідтримки можуть залишитися інші аграрні галузі. Незаконно також відшкодування ПДВ і "порушення принципів нейтральності при імпорті" (ст. 7, 11-12 ГАТТ), заявив голова комітету. "Щоб додержуватися цих статей і не одержати заслін на експорт, нам необхідно буде весь ПДВ, заплачений імпортерами на митниці, віддати їм. А на наступному етапі, якщо вони продадуть свій товар за ціною нижчою від митної вартості плюс ПДВ, повернути різницю", — пояснив С. Терьохін.

Він повідомив, що розробив законопроект, що підтримує агросектор без конфлікту з нормами СОТ. Тексту такого документа в реєстрі законопроектів Ради не виявилося.

Депутати комітету визнали, що СОТ може застосувати до України фінансові санкції за порушення договорів, але 15 голосами підтримали прийняття всіх розглянутих законопроектів Верховною радою в першому читанні. До другого читання С. Терьохін запропонував створити робочу групу, у складі представників Мінекономіки, Мінфіну, Мінагрополітики і депутатів профільного комітету, щоб виключити з документів спірні пропозиції.

Однак у Мінагрополітики стверджують, що їхні ініціативи не суперечать правилам світової торгівлі. За словами заступника директора департаменту фінансів міністерства Баграта Ахиджанова, введення пільги не виходить за рамки обмежень, затверджених СОТ: Україна має можливість надавати пільги на суму 5% валової аграрної продукції.

"У рамках цих цифр ми маємо право на пряму субсидію або опосередковану, але декларовану. Поправки не суперечать нормам СОТ, поки ми не зашкалюємо 5%-ний бар'єр", — сказав він. У Мінекономіки від коментарів відмовилися.

Експерти підтримують рішення комітету, тому що умови торгівлі повинні бути однаковими для всіх. Аналітик ІК Dragon Capital О. Білан вважає, що можлива лише непряма підтримка національних агровиробників. Крім того, вона сумнівається, що уряд погодиться на преференції для імпортерів: "Мінагрополітики ратує за українського аграрія, і вони не зацікавлені, як політичні фігури, що-небудь робити для імпортерів — це відіб'ється на їхньому іміджі".

Допомогти аграрному сектору адаптуватися до умов СОТ має створення ефективної системи збуту продукції. Для цього необхідно створити гуртові аграрні ринки — стверджує експерт аграрних ринків Д. Березовський. Це допоможе кооперуватися великим виробникам і особистим селянським господарствам. Відповідна програма розроблена в Мінекономіки. Згідно з докуменом планується побудувати 9 гуртових аграрних ринків. Проте вже протягом двох років вона залишається лише на папері.

Довідка від Першої Української Земельної Біржі: Після вступу в Світову організацію торгівлі сільське господарство України зможе отримувати в середньому 9 млрд з державного бюджету гривень на рік, заявив заступник міністра економіки Валерій Пятницький.

Зокрема підтримка "жовтого кошика" розподілятиметься таким чином:

•  3,43 млрд. грн. — продукти, рівень підтримки яких перевищує 5% валового виробництва;
•  613 млн. грн.. — продукти, рівень підтримки яких не перевищує 5% валового виробництва.
•  3,050 млрд. грн. становитиме непродуктова підтримка.

Підтримка "зеленого кошика", як сказав Пятницький, становитиме 2,424 млн. грн.

"Загалом — 9 млрд. 124 млн. грн. Це та нижня межа, від якої ми можемо працювати. Якщо ми нарощуємо виробництво, то це означає, що сума буде зростати", — сказав заступник міністра.

Урядовець уточнив, що на відміну від "жовтого кошика" підтримка "зеленого кошика" ні від чого не залежатиме. "Це — розвиток інфраструктури села, боротьба зі шкідниками, захист довкілля", — додав він.

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua

В ньому слова та цифри "у розмірі не менше 1,5 відсотка" Ющенко замінив словами та цифрою "у розмірі не менше З відсотків".

То ж повідомлення про те, що: Українсько-англійське підприємство "Лендком Юкрейн", яке проводить значну роботу щодо укладання орендних договорів із власниками земельних паїв у Золочівському, Буському, Радехівському, Перемишлянському та інших районах Львівської області, відтепер згідне на 10-річний термін оренди (раніше йшлося про 15 років). Орендарі до того ж гарантують селянам відразу 2% оцінної вартості землі замість пропонованих перед тим 1,5%.

Тобто крадуть зразу селянський один процент, що нагадує сумнозвісну «болотяну копійку» з роману Максима Горького «Мати» і подобні ж події з роману всесвітньовідомого Каменяра Івана Франко «Станіслав сміється». В обох романах йдеться про прямі революційні зрушення з приводу запровадження отої здираної копійки. А тут, коли насправді 1,5% за земельну оренду по Львівській області становить приблизно 130-160 грн. за 1 гектар, то справа йде про майже 15 долярів утиску фінансового на однім селянськім гектарі. Тож це вже має йдти перевірка не тільки панів орендаторів англійських, але й чиновників львівських, бо надто вже велика купа грошей стоїть за тим 1% земельної оренди.

За оперативними даними головного управління агропромислового розвитку Івано-Франківської облдержадміністрації, оформлено та видано 151 тис. державних актів на право власності на земельні ділянки, взамін сертифікатів, що становить 74,3% від загальної кількості мешканців області, які набули право на земельну частку (пай). Про це 21 липня 2008 р. повідомили в ОДА.

За орендовані земельні паї (частки) селянам виплачено 9241,7 тис. грн або 96,8% від визначеної в договорах суми. За орендовані майнові паї — 305,7 тис. грн, або 101,9%. У структурі виплати орендної плати переважає виплата натурою -71,3%, 22% — грошима, решту — наданими послугами.

Як стало відомо 3 вересня 2008 р. у людей, яким раніше керівництво Пустомитівської райдержадміністрації надало земельні паї поруч із Львівським аеропортом під забудову, тепер керівництво області ці паї відбиратиме. Про це йшлося під час засідання постійної комісії ЛОР із питань використання земель та регулювання земельних відносин.

Як пояснили члени комісії журналістам, попередній керівник Пустомитівської райдержадміністрації роздав людям земельні паї без погодження щодо цього з керівництвом аеропорту та з порушенням чинного законодавства.

«Раніше представники нашої комісії звернулися до голови облради провести розширену нараду із представниками прилеглих сіл. Адже там потрібно розширити шумову зону злітної смуги до 200 метрів та зробити стоянку для 250 літаків, площа якої займатиме 250 га землі. Це питання ще до сьогодні вирішується. А цих людей. умовно кажучи, ошукали, бо не маючи на те дозволу, їм роздали землю. І тепер цю землю в них викуповуватимуть не за ринковою ціною, а за державними розцінками, за копійки», — зауважив голова постійної комісії з питань використання земель та регулювання земельних відносин Є. Буба.

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua

Та дізнавшись правду про кабальні угоди з такими інвесторами, які мають своїх представників по районах, селяни масово розривають з ними раніше укладені угоди, а до сільських голів, які йдуть на відверте порушення, вживають заходів, як це сталося на маленькій батьківщині гетьмана війська запорізького Петра Сагайдачного — с.Кульчиці.

Українсько-англійське підприємство "Лендком Юкрейн", яке проводить значну роботу щодо укладання орендних договорів із власниками земельних паїв у Золочівському, Буському, Радехівському, Перемишлянському та інших районах, відтепер згідне на 10-річний термін оренди (раніше йшлося про 15 років). Орендарі до того ж гарантують селянам відразу 2% оцінної вартості землі замість пропонованих перед тим 1,5%.

Можна зрозуміти представників місцевої влади, які активно ратують за прихід інвестора в аграрний сектор. Ще би! Грошей своїх, аби вкладати їх у землю, нема, або ж їх надто недостатньо, й тому десятки, сотні тисяч гектарів фактично виведені із сільськогосподарського виробництва. За інвестора борються. Недарма, мабуть, і лозунги публічно проголошують: на кшталт "Ласкаво просимо, "Лендком Юкрейн", на Бузеччину!" (можна продовжити ряд — на Золочівщину, Перемишлянщину…).

Це вже трохи від ейфорії. Попри все, варто тверезо оцінювати співвідношення: "орендар-орендодавець". Аби воно було максимально збалансованим.Влада, яка активно сьогодні лобіює інвестора (лиш би він прийшов), повинна водночас думати над відповіддю: а що буде завтра?

Ось пункт із запропонованого договору: "орендар має право на передачу об`єкта в суборенду…" Без упередження, але чому не може статися так: орендодавцю завтра вигідніше буде передавати землю в суборенду, аніж, скажімо, її засівати. Одне слово, підуть у рух папери, й певна кількість людей, складаючи їх і переписуючи, зароблятиме купу грошей. Але що з того матимуть селяни? Відтепер — 2% оцінної вартості землі. Ми в Україні досі не знаємо, скільки і де реально коштує земля (у державі наразі тільки готують диференціацію її вартості). Про це чесно і відверто треба казати селянам. Як і про те, що у договорах має бути уже чітко визначена грошова вартість землі (не у відсотках!).

Безумовно, людям у селах гроші потрібні. І вже. У запропонованому "Лендком Юкрейн" договорі йдеться про відповідальність орендодавця за несвоєчасне внесення орендної плати: орендар має право стягнути з орендаря штраф у розмірі 10 % орендної плати. Припустимо, до такого не доходитиме. Але усе ж ефективнішою і справедливішою була б тут загальноприйнята норма: не платиш своєчасно — договір автоматично розривають і землю повертають власникові.

І нарешті: як щодо прогнозу реального стану ґрунтів після десятирічного циклу їх використання? Неодноразово уже повідомляли і у пресі, і на різних нарадах та конференціях: сотні тисяч гектарів заплановано відвести під культивування ріпаку, з якого вироблятимуть біопаливо. Попит на біопаливо, звичайно, є у Європі. І цей попит, очевидно, щораз зростатиме. Але при цім орендодавець має усвідомлювати: ріпак — рослина дворічна, й після трьох-чотирьох циклів цілком виснажує найродючішу землю.

Можна сказати, що у Європі, у тій же Німеччині, вирощують ріпак і горя не знають. Так. Але німці, не забуваймо, вносять мільйони тонн добрив. Це планують робити інвестори в Україні?

Сьогодні значні обшири розпайованих земель (до однієї шостої загального обсягу) на Львівщині юридично недооформлені, якщо можна так висловитись. Стається так, що старі господарі помирають, а молоді правонаступники, які, можливо, десь на заробітках за кордоном, не поспішають зголошуватися. Це теж проблема, яку не варто замовчувати, а треба говорити про неї відкрито. Тобто питань наразі більше, ніж відповідей.

Експерти Першої Української Земельної Біржі провели прості розрахунки і побачили, що після  одного року по вирощуванню ріпаку українська земля потребує три роки спочинку і рекультивації. Тепер прорахуйте: 1р.+3 р.= 4 роки має бути в одну сівозміну закладено по науці. Тож оберт дворазовий землі 8 років. І вони, завойовники розпочнуть чи не розпочнуть третю сівозміну на виснаженій землі, а полишать селянам Львівщини спотворену землю через 10 років, у самому розпалі відбіркового користування залишками зневірених на десятиріччя сільгоспугідь.

Чому Львівські урядники при запрошенні горе-інвесторів не опікалися просто здоровим глуздом і напрацюваннями сільгоспнауки великої аграрної країни? Невже не пора провести слухання на Верховній Раді і поставити правотворчу заборону такому збитковому відношенню до загальнонаціонального надбання?

 

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua

Останнім важко конкурувати з тими, у кого сучасна й потужна техніка, великі фінансові ресурси. До того ж люди з ними укладають угоди на передачу своїх земельних паїв в оренду, сподіваючись на вигоду. На жаль, при цьому вони не вчитуються у зміст підписаного документа. А, як твердять юристи, через кілька років може статися так, що чужинеці на законній підставі з орендаря перетвориться на їх власника.

На Самбірщині тільки фермерське господарство «Білак» може створити іноземним фірмам серйозну конкуренцію. Адже воно не лише збирає сталі високі врожаї, але й збільшує поголів'я худоби перспективних порід. Достатньо в нього сучасної техніки. Заробітна плата пастухів становить понад півтори тисячі гривень, не говорячи про інших працівників. Підприємство готове взяти в оренду земельні паї в багатьох селах району поблизу Самбора.

Однак, не витримує конкуренції приватна агрофірма «Промінь» із с. Воля Баранецька , яка на орендованих 800 га збирає добрі врожаї сільгоспкультур, розвиває тваринництво, придбаває нову ґрунтообробну техніку. Та досвідчений аграрій п. Ващак змушений зменшувати обсяги свого виробництва. Наступного року він господарюватиме тільки на 200 га.

Подібна ситуація у ще одному передовому в районі сільгосппідприємстві ТзОВ «Чукв'янське». Воно орендувало 915 га земельних паїв. Надалі, як заявив його керівник Р. Шубар, оброблятиме і засіватиме лише 300 га.

Довідка від Першої Української Земельної Біржі | 15 липня 2008 р. на сесії Кульчицької сільської ради Самбірського району Львівської області подав заяву про відставку за власним бажанням сільський голова І. Дашинич. Депутати її задовольнили. Причина — скандал довкола ТзОВ "Ленд Ком", яке в Західній Україні масово бере в оренду земельні паї.

А кількома днями раніше на сході села люди висловили недовіру сільському голові через те, що він без їх згоди власноруч уклав угоду з ТзОВ "ЛендКом" на оренду чималої площі незайманих земель. Передусім були передані земельні паї, власники яких померли або їх наступники не встигли оформити відповідні документи про спадщину. Більше того, селяни поскаржилися, що інвестор обіцяв виготовити людям Державні акти на землю, але цього не було зроблено. Через це громада заборонила подальшу оранку.

«Сьогодні чудові українські землі вподобав не один зарубіжний інвестор, — зазначив голова РДА І. Білак на сесії Самбірської районної ради. — У їх числі й спільна українсько-англійська фірма "Ленд Ком". Я за те, щоб вільні землі орали, на них вирощували врожаї. Але все має робитися на законній основі. У нібито типовому договорі інвестори внесли два підступні й далекоглядні пункти, вигідні насамперед їм. Зокрема, йдеться про те, що інвестор має право передавати землю в суборенду. Крім того, у разі прийняття Закону про продаж землі, він отримує незаперечне право на її викуп.

Ми роз'яснюємо людям, хто такий зарубіжний інвестор. До того ж чужинці збираються вирощувати переважно ріпак. Ця культура за кілька років висмокче родючість і земля перетвориться на пустку. Сівозміни, як це передбачає агротехніка, ніхто не збирається дотримуватися.

Знаючи таку правду про угоди з такими інвесторами, які мають своїх представників по районах, селяни масово розривають з ними раніше укладені угоди, а до сільських голів, які йдуть на відверте порушення, вживають заходів, як це сталося на маленькій батьківщині гетьмана війська запорізького Петра Сагайдачного — с.Кульчиці».

За матеріалами: zik.com.ua

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

В межі міської ради входять землі під багатоповерховою та приватною забудовою, під промисловими та комунальними підприємствами, землі громадського призначення, транспорту та зв'язку, технічної інфраструктури, водойми та зелені насадження загального користування, заповідна територія.

Згідно чинного законодавства місто з статусом районного значення має право розпоряджатись землями в межах міста, землями за межами міста розпоряджаються районна державна адміністрація, обласна державна адміністрація за погодженням з міської радою. Саме ця норма, за даними Асоціації міст України часто порушується державними адміністраціями.

Територіальні громади втрачають земельні ресурси, фінансові ресурси у вигляді орендної плати чи коштів від приватизації та можливостей стратегічного розвитку громад. Звернення від Асоціації міст України з приводу саме цих проблем неодноразово направлялись до Президента України, Прем'єр-Міністра України, Верховної Ради України.

Європейська Хартія місцевого самоврядування яка ратифікована в Україні рівно 10 років тому передбачає повсюдність місцевого самоврядування. Територіальна громада має визначати напрямки розвитку і управляти ресурсами. Затягування з проведенням адміністративної реформи  призводить до грубого порушення прав територіальних громад. Як і в радянські часи інтереси держави переважають над інтересами громадян.  Долю маленького села чи міста можна знехтувати для інтересів державних чиновників.

Прикладом цьому є саме в м.Українка.

Розроблений проект землеустрою щодо розширення меж міста Українка, затверджений Українською міською радою, Обухівською районною радою та Київською обласною радою, поданий ще в березні 2004 р. на розгляд і прийняття відповідного рішення ВР України. Таким чином, листи-дозволи Київської ОДА суперечать рішенню Київської обласної ради, яким погоджено межі міста Українки.

Генеральний план м.Українки розроблено та затверджено Українською міською радою в 2004 р. На засіданні 14-ї сесії від 14.06.2007 р. було прийнято рішення «Про внесення змін до генерального плану міста Українка, які вносяться НДПІ містобудування». Цим рішенням визначено цільове використання земельної ділянки орієнтовною площею 170 га, яка розташована в північно-західній частині адміністративної території Української міської ради та обмежена: з півдня — прибережною смугою р. Стугна, з заходу — смугою відведення «Укрзалізниці», з північного заходу — автодорогою Українка — Плюти — Київ, виключно як землі для несадибної забудови (для будівництва багатоповерхових житлових будинків дев'яти і більше поверхів, спорудження об'єктів громадського призначення: охорони здоров'я, фізкультури, освіти, побутового та торговельного обслуговування, культури, туризму, тощо).

Листи-дозволи Київської ОДА демонструють відкрите нехтування інтересами територіальної громади, перспективами її розвитку. А розпорядження Обухівської районної державної адміністрації підтверджує ці наміри залишити місто Українку без майбутнього.

Виникло розуміння, що небажання чиновників почути громаду м. Українки, пов'язано з тим, що на сьогодні існують усі умови для привласнення земель на території Української міської ради за наступною корупційною схемою (Київська обласна державна адміністрація видає ряд листів-дозволів на переведення земельний ділянок,  які знаходяться в межах  міської ради, з лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у приватну власність громадян.

Для того, щоб дане питання можна було вирішити в обхід КМУ (зміна цільового призначення ділянки більше ніж 1 га є компетенцією КМУ), у листах-дозволах зазначається 0,99 га землі. На листи-дозволи отримана позитивна відповідь Обухівської районної державної адміністрації та цілого ряду державних управлінь, що дозволяє претендентам отримати її безкоштовно. За даними проекту розташування великої кільцевої дороги має відбутися саме на місці отриманих безкоштовно земельних ділянок. Вилучення даних ділянок при побудові дороги буде відбуватися за комерційними цінами.

Восени минулого року ми  з Інтернету дізнались про 70 таких листів-дозволів, тобто майже 70 га лісу переходить до приватного власника для ведення сільського господарства.

Цього літа ще 85 га шматується в тому ж лісі.

А сьогодні на території заказника місцевого значення на березі р.Стугни (територія Української міської ради, Обухівське лісництво) проводиться намивання піску, що вже доходить до середини річки. Районною державною адміністрацією знову видаються розпорядження, яким в приватну власність передаються безкоштовно не тільки земля, ліс, а навіть і вода.

За матеріалами: unian.net

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

1.Чи підтримуєте Ви віддалення від нашого міста Українки на відстань не менше 2км. Місця розташування Великої кільцевої автомобільної дороги (ВКАД) навколо Києва та мостового переходу через р.Дніпро?

2.Чи підтримуєте Ви зміну статусу міста Українка з міста районного значення на місто обласного значення?

Результати голосування:

94,3% виборців проголосували за віддалення окружної дороги;

91,4% виборців проголосували за зміну статусу міста Українка.

Місцевий референдум, як форма прямої демократії, не часто використовувалась в житті територіальних громад України протягом 17 років незалежності нашої держави. Недосконалість законодавства з даного питання перешкоджала навіть тим ініціативам, що виникали.

Чому виникла необхідність проведення референдуму в м.Українка?

Більше року громада м.Українки намагається привернути увагу до проблем, що несе місту проект будівництва окружної дороги і мосту через Українку. Дані екологічної експертизи чітко вказують на значні негативні впливи на навколишнє середовище міста Українки, яке вже має високий рівень екологічного навантаження. (Висновки екологічної експертизи Українського товариства охорони природи).

Територія, на якій планується проходження дороги, в стратегії міста і генеральному плані визначена як масштабний проект «Українка-2». Цей проект передбачає будівництво багатоповерхового житлового району, паркової зони і території для розвитку туристичної інфраструктури. Саме ця територія постійно зазнає шматування державною адміністрацією (Обухівською та Київською) без будь-яких погоджень з Українською міською радою. Плани громади — ніщо перед бажанням державних чиновників виділити безкоштовно гектар лісу для ведення сільського господарства на підставну особу.

Численні звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра, прокуратури, СБУ з закликом захистити наші права, не допустити проходження великої окружної дороги через місто Українку та попередити втілення корумпованих схем, які за рахунок афер з землею дозволять привласнити державні кошти — ні до чого не привели.

За рік отримано ряд відповідей, які можна назвати «відписками». Всі просто закривають очі на порушення законодавства, на нехтування інтересів громади міста Українки. Згідно Конституції України ми маємо право на чисте довкілля, захист здоров'я.

Такі операції з землями Української міської ради, без узгодження з радою відбуваються саме через статус міста районного значення. Тому другим питанням на референдум винесено питання зміни статусу міста.

Місто Українка має розвинуту соціально-економічну інфраструктуру, фінансові ресурси для забезпечення мешканців громади повноцінними послугами, не жебракуючи перед районними службами. Громада має впливати на якість послуг в освіті, медицині, архітектурі, землевпорядкуванні та ін. Сьогоднішній статус не дає можливості в повній реалізувати інноваційні проекти «Електронне місто», «Фізкультурно-оздоровчий комплекс і стадіон на міській набережній», «Розвиток туризму, як стратегічний напрямок розвитку міста Українки», «Місто-модель для малих міст України» та ін.

Громада має право і реальну здатність вирішувати свої питання самостійно, як записано в Європейській хартії місцевого самоврядування. Місцеві краяни довели це на референдумі.

За матеріалами: unian.net

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про земельний ринок України

Процес концентрації земель у руках великих компаній уже найближчим часом може знайти якісно нові характеристики. Оскільки кількість «самостійних» малих і середніх сільгосппідприємств (які мають у землекористуванні менш 5 тис. га) скоротиться до найменшого значення, на ринку оренди землі неминуче почнеться черговий перерозподіл.

Цей процес буде характеризуватися перепоступкою корпоративних прав на оренду між великими господарствами і агрохолдингами. Їхня загальна кількість через кілька років буде рахуватися 300-400 компаніями. На думку експертів, до 2010 р. близько 54% всіх українських земель сконцентрується саме у власності даних компаній.

Навіть у разі відкриття ринку землі викупити великі земельні масиви у мільйонів власників у найближчому майбутньому не в змозі навіть великі сільгоспвиробники. Для реалізації цих планів потрібні величезні позикові кошти або інвестиції, які зможуть залучити лише одиничні гравці.

З іншого боку, існує небезпека того, що в обіг землі з метою подальшої спекуляції успішно можуть додатися як ФПГ, що не мають відношення до сільського господарства, так і комерційні банки, закордонні інвестфонди. Тому великі агрохолдинги поки що накопичують ресурси і прагнуть отримати контроль над як можна більшими сільгосп площадками, які або беруться в довгострокову оренду з першочерговим правом її викупу у власників, або здобуваються у складі цілих агрокомплексів.

КабМін хоче прискорити перевірку приналежності землі в країні. Так ще 25 червня уряд схвалив законопроект про проведення інвентаризації. «Для рішення цього питання у 2008 р. держбюджетом передбачене близько 7 млн. грн.

Необхідно збільшити цю цифру на порядок», — повідомив міністр охорони навколишнього середовища Г. Филипчук.

За словами голови Держкомітету по земельних ресурсах В. Воєводіна (чиє відомство буде проводити інвентаризацію), Кабмін дав завдання порахувати, скільки потрібно коштів.

«У нас своя цифра, а в Мінфіну своя. Треба перевірити комплексно земельні ділянки по всій Україні: кому вони належать, чітко визначити їхні координати і межі», — пояснив урядовець. За його словами, термінів, коли потрібно закінчити цю роботу, відомству поки що не встановлювали. «Усе буде залежати від того, коли буде прийнятий закон. Ми сподіваємося, що вже у залі Верховної Ради сума фінансування інвентаризації буде більше», — додав Воєводін.

Однак, на думку глави підкомітету ВР по земельних ресурсах В. Бевзенка, щоб провести інвентаризацію земель, спеціальний закон приймати не потрібно. «Кабмін уже б міг прийняти постанову і почати інвентаризацію. Це все для того, щоб внести зміни у бюджет і виділити гроші», — стверджує депутат. За його словами, щоб комплексно перевірити землю по всій країні, знадобиться кілька років.

За оцінкою експертів, понад 40% площ земель населених пунктів і 30% земель несільськогосподарського призначення вважаються не інвентаризованими. А за межами населених пунктів не була проведена оцінка 97% земель несільськогосподарського призначення. Усього в країні понад 60 млн. га земель, з яких 41,8 млн. га — сільгосппризначення.

У відповідності зі ст. 125 ЗК, без визначення меж земельної ділянки на місцевості (інвентаризації) і оформлення правовстановлюючих документів забороняється використання земель.

На підставі ст. 35 закону «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться для встановлення місця розташування об'єктів землевпорядження, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням.

За матеріалами: ukr.rynok.biz

© Перша Українська Земельна Біржа | Актуально про ринок землі України